Опис виховної системи класу

Опис виховної системи класу

 

    Система освіти має забезпечувати формування особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя у постійно змінюваному, конкурентному, взаємозалежному світі. Ядром державної гуманітарної політики щодо національного виховання має бути забезпечення громадянського, патріотичного, морального, трудового виховання, формування здорового способу життя, соціальної активності, відповідальності та толерантності.
Реалізація цих завдань передбачає:  переорієнтацію пріоритетів освіти з держави на особистість, на послідовну демократизацію і гуманізацію навчально-виховного процесу, педагогічної ідеології загалом, тобто на європейські гуманістичні цінності й виміри;  розроблення та реалізацію Концепції національного виховання; забезпечення відповідності змісту і якості виховання актуальним проблемам та перспективам розвитку особистості, суспільства, держави;  взаємодію сім’ї, освітніх установ, органів управління освітою, дитячих і молодіжних громадських організацій, широких верств суспільства, місцевої громади, бізнесових структур, релігійних конфесій у вихованні і соціалізації дітей та молоді;  розроблення цілісної системи виявлення та психолого-педагогічного  супроводу обдарованої молоді, забезпечення умов для її розвитку, соціалізації та подальшого професійного зростання;  розроблення програми превентивного виховання дітей і молоді в системі освіти; формування ефективної та дієвої системи профілактики правопорушень, дитячої бездоглядності та безпритульності;  розроблення інваріантних моделей змісту виховання в закладах освіти з урахуванням сучасних соціокультурних ситуацій, цінностей виховання та навчання;  посилення впливу літератури та мистецтва на виховання і розвиток  дітей та молоді;  створення на державному телебаченні навчально-пізнавальних передач для молоді з науково-технічного, еколого-натуралістичного, естетичного, туристично-краєзнавчого та інших напрямів позашкільної освіти;  впровадження програм підготовки молоді до подружнього життя та  формування відповідального батьківства;  формування здорового способу життя як складової виховання, збереження і зміцнення здоров’я  дітей і молоді, забезпечення їх збалансованого харчування, диспансеризації;  збільшення рухового режиму учнів шкільного віку за рахунок уроків фізичної культури, спортивно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи в позаурочний час;  удосконалення фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи  у закладах системи освіти та інших відомств (розширення кількості спортивних гуртків, секцій і клубів з обов’язковим кадровим, фінансовим, матеріально-технічним забезпеченням їх діяльності);  оновлення методології фізичного виховання дітей та молоді з безпосереднім  валеологічним  супроводом усього процесу навчання і виховання дітей з різними фізичними та освітніми можливостями;  посилення взаємодії органів управління освітою і навчальних закладів  із засобами масової інформації у справі виховання і розвитку підростаючого покоління, недопущення шкідливого інформаційно - психологічного впливу засобів медіаіндустрії  на дітей;  створення системи психолого-педагогічної та медико-соціальної підтримки та реабілітації сім’ї;  розроблення критеріїв оцінювання якості і результативності виховної  діяльності навчальних закладів.

    У сучасному суспільстві постає гостра необхідність у вихованні активної, творчої, всебічно розвиненої, внутрішньо вільної особистості, яка усвідомлює свою самоцінність і унікальність, вміє жити в умовах свободи, але й водночас зорієнтована на загальнолюдські цінності, на взаємозв’язок зі світом і досягненнями цивілізації. Така особистість формується й розвивається  в результаті впливу численних чинників, внутрішніх і зовнішніх, об’єктивних і суб’єктивних, природних і суспільних, незалежних і залежних від волі й свідомості людей, тих що діють стихійно або відповідно до визначених цілей. При цьому сама людина не осмислюється як пасивна істота, а виступає як суб’єкт власного формування і розвитку.

   Основне завдання сучасної школи полягає в створенні умов для самореалізації особистості, розвитку її сутнісних сил, навчанні мистецтву жити в соціумі. Тому процес виховання всебічно і гармонійно розвиненої особистості повинен здійснюватися поетапно та являти собою цілісну систему.

   Є десятки, сотні професій, спеціальностей, робіт:  один будує залізницю, інший зводить житло, третій вирощує хліб, четвертий лікує людей, п'ятий шиє одяг. Але є найуніверсальніша -  найскладніша, найблагородніша робота, єдина для  всіх,  і в той  же  час  своєрідна  і  неповторна, - це витвір людини.

    Відмінною рисою цієї роботи є те, що людина знаходить у ній ні з чим не порівнянне щастя. Кожна мить тієї роботи називається вихованням.

    Уміння виховувати – це все-таки мистецтво, таке ж мистецтво, як добре грати на скрипці або роялі, добре малювати картини, бути гарним слюсарем або пекарем. А важливий показник педагогічної майстерності, на мою думку - це пошук нових шляхів підходу до дітей, уміння впливати на них.

    Класний керівник — стрижень виховного процесу. Це нитка, яка зв'язує в одне ціле дитину, вчителя-предметника, батьків, громадськість. На мою думку, класний керівник — універсальна особистість. Це і вихователь, і психолог, і соціальний педагог, і педагог-організатор.

  Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого товариша, доброту матері, строгість батька. Адже для учня в школі немає ближчої людини, ніж класний керівник. Кому ж ще можна розповісти про негаразди з предмета, про сварку з товаришем чи про щасливу подію в сім'ї?

   Від класного керівника залежить ступінь сформованості учнівського    колективу. Вміння згуртувати навколо себе дітей — великий дар і велика робота.

Ефективність виховного впливу на учнів значною мірою залежить від встановлення правильного контакту з класом. А справа ця нелегка. Відразу знайти спільну мову і взаєморозуміння з классом важко. Для цього необхідний тривалий час. У процесі роботи неминучі й конфліктні ситуації. Тому майстерність класного керівника полягає в тому, щоб вчасно підказувати учням правильну лінію поведінки, переконати їх, розбудити їхню думку, повірити в їхні сили та можливості, підтримати їх добрим словом. А слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Слово – це ніби той місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність. Воно потрібне дитині кожної хвилини – і тоді, коли вона втішається радощами життя, і тоді, коли її серце стискає сум.

     Вважаю, що важливою умовою організації навчально-виховного процесу у сучасній школі є забезпечення умов для саморозвитку і самореалізації вихованців. Велику роль у розвитку особистості відіграє колектив. Ще з молодшого шкільного віку дуже важливо закласти своєрідний фундамент рухомості дитини, тобто виховати уміння проявляти ініціативу в організації життя класу.

     Всю систему навчально- виховної роботи в класі спрямовую на вивчення потенціалу особистості учня, створення сприятливих умов для розвитку кожної дитини. Розуміючи сучасні вимоги виховання, як класний керівник прагну організувати виховний процес, що формував би повноцінну цілісну особистість, індивідуальність, національну гідність, совість і честь кожного мого вихованця.

     Свою роботу з класом завжди розпочинаю з вивчення сім’ї, індивідуальних особливостей кожного учня, спостережень. Мене цікавить не лише питання навчання та ставлення до нього, а й рівень вихованості учня, його розуміння життя, ставлення до своїх батьків, друзів, бо успіх виховної роботи класного керівника багато в чому залежить від глибокого проникнення у внутрішній світ дітей, від розуміння їхніх переживань та мотивів поведінки. Тому вивчити, чим живе учень, які його інтереси й нахили, особливості волі й риси характеру, - це означає знайти правильний шлях до серця, використати найдоцільніші методи педагогічного впливу. І, знаючи особливості учнів, їх інтереси, рівень вихованості, мені легше скласти цілеспрямований і дієвий план виховної роботи з класом. З цією метою я проводжу анкетування учнів та їхніх батьків, відвідую дітей вдома (плановий огляд та за потребою), спілкуюся з батьками за допомогою індивідульних бесід та в телефонному режимі.

 Вміння захопити, повести, відкрити світ — неоціненний скарб справжнього педагога. Захоплення педагога  стає захопленням учнів. І хочемо ми того чи ні, але, оскільки діти зовні схожі на своїх батьків, риси характеру класного керівника переходять у характер вихованців. Адже байдужість породжує байдужість. І лише вогонь породжує вогонь!

 У кожної людини є будинок - не просто житло з дахом над головою, а місце, де його люблять і чекають, розуміють і приймають таким, який він є. Одного чудового сонячного вересневого ранку ми з учнями почали створювати свій будинок, в якому нам разом дуже добре. Це наш клас. Він складається з будівельного матеріалу з особливими властивостями: доброти, гумору, взаємодопомоги, мудрості і захоплень. Кожний з нас поклав свою цеглинку в будівництво цього будинку. За цей період  ми встигли подружитися, звикнути один до одного.

        Ми - це наш клас, в якому 8 букв «Я». Кожен з нас - це унікальна, неповторна особа, одна єдина у своєму роді. Тому ми намагаємося дбайливо, з любов’ю і пошаною відноситися до себе і до оточуючих, приймати себе і інших такими, які ми є, тобто відноситися до себе й інших з терпінням і повагою.

У виховній роботі зі своїми учнями я керуюся  Конституцією України, Концепцією громадянського виховання, Концепцією національного виховання, Національною програмою "Діти України”, Законами України "Про загальну середню освіту”, програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів», нормативними документами, наказами, розпорядженнями Президента України, Міністерства освіти та науки, обласного управління та районного відділу освіти.

    Починаючи працювати з колективом я поставила перед собою такі  

 виховні завдання:

   - вивчити особливості кожної дитини, її фізичний, психологічний

      стан, сім'ю, індивідуальні особливості і здібності;

-         всіляко сприяти згуртованості класного колективу;

-         почати роботу з розвитку учнівського самоврядування;

   -  активізувати роботу учнівського колективу через участь у

      загальношкільних заходах;

   - продовжувати традиції, що започаткувалися у період навчання в

      початковій школі, розвивати їх.

   Як класний керівник я досягаю поставленої мети через заохочування   учнів до процесу самовиховання, навчаючи їх підготовці та організації колективних творчих справ класу, багато часу приділяю морально-етичному, національному та художньо-естетичному вихованню

учнівського колективу, формуванню обов'язку, відповідальності, культури поведінки, тому загальний рівень вихованості та культури учнівського колективу - високий.

   Національну спрямованість виховної роботи в класі реалізовую завдяки навчальній та позакласній діяльності. Виховною метою позакласних заходів, годин спілкування та інформаційних годин було виховання в учнів патріотичних почуттів, любові до рідної землі, свого народу, готовності до праці в ім'я України, виховання поваги до культури та історії рідного народу, поваги до батьків, прищеплення шанобливого ставлення до звичаїв, традицій нашого народу. Робота з національно-патріотичного виховання була багатоплановою і різнобічною:

-         виховна година «Герої Небесної Сотні на варті стоять»;

-         літературно - музична композиція « Дорогами війни»;

-         перший урок « Ми - нація єдина, твої ми діти, Україно!»;

-         зустріч з воїном-інтернаціоналістом Яковенком Анатолієм Дмитровичем  та відкритий виховний захід « Афганістан болить в моїй душі»;

-         участь у факельному поході з метою вшанування полеглих у роки Другої світової війни;

-         година спілкування «Герої  Кам’янщини», присвячена Дню партизанської слави;

-         змагання « Козацькі забави»;

-         родинне свято « Солдатські будні» ( змагання- конкурси для хлопців та їхніх татусів);

-         участь учнів класу у районній військово- патріотичній грі « Сокіл»

 ( « Джура»);

-         участь у проведенні Дня миру;

-         участь в акції  по допомозі  воїнам АТО « Ми – разом з вами»(збір коштів на придбання медикаментів, відправлення листів та оберегів);

-         участь в акції по збору кришечок для виготовлення протезів вої нам АТО ( наш кла здав найбільше кришечок- 250 штук);

-         участь у шкільній солодкій ярмарці, кошти якої були передані на лікування пораненого бійця із міста Кам’янка- Антона Магльованого;

-         прибирання біля пам’ятника загиблим воїнам.

У своїй роботі з дітьми  поєдную традиційні форми та методи роботи класного керівника (години спілкування, класні збори, свята, операції, виставки-конкурси, виставки творчих робіт, відверті розмови,  інтелектуальні ігри, турніри) та нетрадиційні (тренінги, проекти, фестивалі, калейдоскопи, анкети думок, колажі, пошукові ігри, акції, художні галереї та ін.), застосування яких вимагає організації міжособистісного інтерактивного спілкування в різних видах соціально значущої діяльності: методи педагогічного впливу, методи соціальної взаємодії, методи самоорганізації життєдіяльності школярів.

 Згуртуванню учнів класу в єдиний дружній колектив сприяє робота з організації учнівського самоврядування. Через діюче самоврядування учні мають можливість розвивати свої організаторські здібності, почуття відповідальності, ініціативи. Залучаючи дітей до участі в різноманітних громадсько-корисних справах, я намагаюся сприяти розвитку в них громадської активності, привчати їх до дотримання шкільного режиму, єдності педагогічних вимог до учнів з боку вчителів та батьків, спрямовую свої зусилля на корисні, потрібні суспільству справи: добре вчитися, готуватися до праці, берегти природу, охороняти її багатства, турбуватися про збереження історичних пам'яток та інших культурних цінностей, зразково поводитися, допомагати людям.

Крім того учні є активними учасниками традиційних загальношкільних свят. Учні із задоволенням ведуть пошукову роботу, вивчають місця бойової слави, проводять зустрічі з ветеранами, беруть участь у конкурсах, вікторинах, у багатоплановій природоохоронній  діяльності, що сприяє формуванню екологічної культури, моральної активності особистості, вихованню таких загальнолюдських цінностей як чуйність, чесність, правдивість, працелюбність, справедливість, гідність, милосердя, толерантність, совість, доброзичливість, готовність допомогти іншим, обов'язковість, добросовісність, ввічливість, делікатність, тактовність.

  Як і кожен класний керівник знаходжуся у постійному пошуку інноваційних концептуальних підходів до здійснення взаємодії з учнями з метою виховання свідомого громадянина своєї держави.

 Виховна робота класного керівника включає в себе також роботу з батьками. В.О.Сухомлинський писав: « В наші дні немає важливішого у сфері виховання завдання, ніж навчити батька й матір виховувати своїх дітей». Сім’я – клітинка соціального організму, яка живе з ним у єдиному ритмі, відображає у своєму складі, мов краплинка води, і великі ідеї, і велику загальну мету.

 Перед тим, як планувати роботу з батьками, необхідно ретельно вивчити сім’ї, їх матеріально-побутові умови, соціальний стан, взаємини між членами родини, ставлення батьків до школи, участь батьків у вихованні своїх дітей. Я починаю роботу з батьками не із батьківських зборів, а з відвідування своїх учнів удома. У неофіційній обстановці, вдома, більше дізнаєшся про дитину, її уподобання, стосунки у сім’ї. Вважаю, що висока ефективність моєї роботи цілком пов’язана з тісним контактом з батьками.

  Соціальні психологи стверджують: якщо сім’я зацікавлена у вихованні особистості дитини, то сили школи потроюються. Адже цей розвиток успішний лише завдяки спілкуванню, взаєморозумінню і співпраці з батьками. Батьківський актив є опорою у моїй роботі. Він допомагає істотно звільнитись від безлічі «побічних» навантажень. Це надає можливість мені зосередитись на педагогічній творчості, забезпечити індивідуальний підхід до «найскладніших» вихованців. Відомо, що всі батьки мають певні педагогічні вміння, за допомогою анкетування це дуже легко виявити. Один чудово розв’язує задачі, другий – розповідає – заслухаєшся, третій – справжній фізорг або майстер виробничого навчання. Дуже важливо ці вміння виявити і використати.

 Для того, щоб батьки бажали йти до школи, вони повинні бачити зацікавленість вчителя у процесі навчання і виховання. Коли я віддаю весь свій час, всю свою душу дітям, серця батьків не залишаються байдужими.

У роботі з батьками використовую колективні бесіди, диспути, зустрічі за круглим столом, конкурси, різноманітні презентації на педагогічні теми.

       Звичайна робота класного керівника не повинна обійти такий бік, як виховання «проблемних дітей». Це потребує багато часу та сил. Дуже ефективним є заохочування таких дітей до класних справ, взаємодопомога однокласників, завантаження вільного часу дітей гуртковою роботою, роботою на користь школі, класу, також необхідна умова – стимуляція самовдосконалення дітей ( створення ситуації успіху).

       Рівень актуальності мого пошуку полягає у поєднанні педагогічних, виховних та психологічних підходів до навчально-виховного процесу шляхом розширення кордонів взаємодії вчителя-вихователя з дітьми. Методологічним принципом цього підходу є врахування і опора на природовідповідність, фізіологічні, психологічні особливості дитини. Врахування у процесі виховання багатогранної і цілісної природи дитини.

       Підводячи підсумки, можу з гордістю сказати, що я задоволена наслідками реалізації своєї виховної мети. Діти стали по-іншому відноситись до себе:  це і гігієна, і поведінка, і ретельність;  до близьких: повага, вдячність;  до оточуючих: почуття колективізму, патріотизму...

       Я щаслива, що обрала саме професію педагога, що маю можливість спілкуватися з дітьми. Я з радістю віддаю всі свої ідеї дітям, і радію, коли бачу, як вони вбирають у себе всю інформацію, надану мною, настрій, який я несу їм, радість і щастя, яке мені хочеться розділити з ними.

 Я завжди буду пам’ятати, що кожне питання, кожна проблема і, головне, кожна дитина мають свою власну стежку, яку я допомагаю розгледіти. А для пошуку вірних шляхів я буду користуватись і досвідом спеціалістів, і слухати власне серце, свою фантазію, і пам’ятатиму про нестандартність, яка може додати декілька яскравих кольорів до веселки нашого життя.